Виконання завдання

Основні вимоги до проведення аудиту, огляду та інших завдань з надання впевненості:

  1. Дотримання правил етики та незалежності.
  2. Професійний скептицизм.
  3. Професійне судження аудитора.
  4. Достатні та прийнятні аудиторські докази й аудиторський ризик.
  5. Виконання завдань відповідно до вимог МСА та інших професійних стандартів.

Відповідно до вимог професійних стандартів, політика і процедури контролю якості виконання завдання охоплюють питання планування, виконання, нагляду, перевірки, документування й інформування про результати кожного завдання і містять такі аспекти:
планування виконання завдання відповідно до професійних стандартів;
виконання завдання підготованим персоналом, який добре обізнаний з професійними стандартами, політиками й процедурами контролю якості, які застосовує фірма;
ідентифікація областей і конкретних ситуацій, що потребують особливої уваги з боку персоналу;
надання персоналу змоги отримати відповідні консультації зі складних чи спірних питань;
документування виконання завдання відповідно до професійних стандартів;
здійснення перевірки контролю якості виконання завдання, що документується відповідно до вимог професійних стандартів.

Політика і процедури фірми з контролю якості виконання завдання створені для реалізації головної мети фірми — завдання має бути виконане якісно.

Відповідно до розроблених політики і процедур, під час виконання завдання підлягають обов’язковому документуванню:
а) стратегія виконання завдання, план, програми, інструкції, які надаються персоналу для розуміння цілей його роботи;
б) процедури, строки й обсяги виконаної роботи відповідно до професійних стандартів;
в) дії з надання допомоги професіоналами та фахівцями менш досвідченим членам групи із завдання для чіткого розумінні цілей їх роботи;
г) процес консультування зі складних та спірних питань і застосування його наслідків;
д) процеси нагляду за виконанням завдання;
е) процедури перевірки завдання, висловлених важливих суджень і аудиторської думки у звіті, що надається за результатами виконання завдання;
ж) процедури контролю якості виконання завдання;
з) листування з керівництвом клієнта, отримання необхідних роз’яснень, запевнень та тверджень стосовно об’єкту перевірки.

Нагляд протягом виконання завдання

Нагляд протягом виконання завдання здійснюється ключовим партнером із завдання.

Такий нагляд складається з:
відстеження ходу виконання завдання;
оцінки можливостей членів групи із завдання щодо достатності часу для виконання роботи, розуміння робочих інструкцій та настанов, виконання роботи відповідно до плану та програм завдання;
розгляду важливих питань, що виникли під час виконання завдання, оцінки їх важливості та відповідного коригування плану завдання;
ідентифікації питань, щодо яких необхідні консультації.

Консультування зі складних та спірних питань

Відповідно до політики й процедур контролю якості аудиторських послуг МФА, консультування зі складних та спірних питань під час виконання завдання покладається на ключового партнера із завдання.

Консультації включають дискусії на відповідному професійному рівні з персоналом у фірмі чи за її межами, які мають відповідні знання для вирішення складних чи спірних питань. Під час консультацій використовуються як дослідницькі ресурси, так і колективний досвід та технічні знання персоналу МФА.

Розбіжність у думках під час виконання завдання

Під час виконання завдання можуть виникати розбіжності у думках членів групи із завдання.

Вирішення таких розбіжностей завдяки:

  • залученню додаткових консультантів,
  • організації зустрічей за участю членів групи із завдання та консультантів для обговорення спірних питань,
  • листування з контролюючим (регулюючим) органом.

Перевірка контролю якості виконання завдання

Для об’єктивної оцінки важливих суджень групи із завдання, досягнутих під час підготовки аудиторського звіту (висновку), у фірмі впроваджено перевірку контролю якості виконання завдання. Така перевірка здійснюється для виконання завдань з аудиту, огляду та інших завдань з надання впевненості.

Перевірка контролю якості виконання завдання здійснюється до моменту надання аудиторського звіту (висновку) контролером якості.

Контролер якості здійснює перевірку своєчасно на всіх відповідних етапах виконання завдання з тим, щоб важливі питання були вирішені до моменту надання звіту за результатами виконання завдання. Огляд контролю якості на кожному етапі виконання завдання здійснюється контролером якості та фіксується проставлянням його підпису та дати огляду на робочих документах із завдання.

Критерії прийнятності осіб, які призначаються контролерами якості виконання завдання

Контролер якості на кожне завдання призначається із штатних працівників фірми директором фірми.

Для виконання функцій контролю якості може бути залучена третя особа, на підставі відповідного договору.

Під час призначення особи контролером якості виконання завдання директором фірми враховуються наступні питання:
професійна кваліфікація особи (освіта, знання, досвід), яка потрібна для виконання такої перевірки;
до якого рівня можна залучати таку особу до консультацій із завдання без порушення її об’єктивності.

Відповідно до політики контролю якості аудиторських послуг фірми, контролером якості виконання завдань із надання впевненості може бути лише особа, яка має сертифікат аудитора України.

Об’єктивність контролера якості належно забезпечується наступним: контролер якості:
а) не призначається керівником групи із завдання;
б) не бере іншої участі у виконанні завдання, щодо якого здійснюється перевірка контролю якості;
в) не приймає рішень щодо групи із завдання;
г) не підпадає під інші дії, які загрожували б його об’єктивності.

Суттєвість

Концепція суттєвості застосовується Фірмою як:
основа для планування перевірки задля визначення важливих, нетипових і таких, що містять помилки, статей і рахунків, яким слід приділити особливу увагу;
основа оцінки зібраних аудиторських доказів;
основа для прийняття рішення про висловлення думки в аудиторському звіті.

Оцінювання суттєвість здійснюється для:
– визначення характеру, розрахунку часу та обсягу аудиторських процедур;
– оцінювання наслідків ідентифікованих групою із завдання викривлень.

Розрахунок планового порогу суттєвості безпосередньо пов’язаний з рівнем аудиторського ризику. Залежно від визначення рівня аудиторського ризику, застосовуються наступні відсотки норми розрахунку кількісного показника суттєвості:
Таблиця 1

Ризик невиявлення

Норма розрахунку суттєвості

1

Високий

1%

2

Помірний (середній)

3%

3

Низький

5%

 

Оцінка аудиторського ризику

Аудиторський ризик (англ. Audit risk) — це ризик того, що група із завдання висловить невідповідну аудиторську думку у разі, якщо фінансова звітність суттєво викривлена. Цей показник зазвичай встановлюється на низькому рівні.

Аудиторський ризик є функцією ризиків суттєвого викривлення та ризику невиявлення. Математично його можна виразити у наступній формулі:

АР = (ВР × РК) × РН , де

АР — аудиторський ризик (IR),
ВР — властивий (невід’ємний) ризик (IR),
РК — ризик контролю (RC),
РН — ризик невиявлення.

Ризик суттєвого викривлення — це ризик того, що фінансова звітність містить суттєве викривлення. Він складається з двох компонентів, які визначено нижче, на рівні тверджень:

властивий (невід’ємний) ризик — чутливість тверджень щодо класу операції, залишку на рахунку або розкриття інформації до викривлення, яке може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, не враховуючи будь-які відповідні заходи контролю;

ризик контролю — ризик того, що потенційне викривлення у твердженні стосовно класу операцій, залишку на рахунку або розкриття інформації, яке може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, не буде попереджене або своєчасно виявлене та виправлене за допомогою внутрішнього контролю клієнта.

Ризик невиявлення — це ризик того, що процедури, виконані групою із завдання для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня, не дадуть змоги виявити викривлення, що існує та може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями.

Властивий (невід’ємний) ризик відображає вразливість тверджень щодо класу операцій, залишку рахунку або розкриття інформації до викривлення, яке може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, перед тим, як брати до уваги будь-які відповідні заходи контролю. Тобто це всі можливі ризики, пов’язані з діяльністю клієнта, всі помилки та некоректності, які властиві певній галузі.

Група оцінює властивий ризик на стадії планування виконання завдань з надання впевненості, коли здійснює процедури вивчення бізнесу клієнта та його системи обліку та контролю, знайомиться з умовами діяльності клієнта, структурою й організацією його управління та іншими питаннями.

Ризик контролю визначає вірогідність того, що суттєві викривлення у фінансовій звітності не будуть своєчасно попереджені та виявлені системою внутрішнього контролю клієнта. Він полягає у тому, що системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди можуть функціонувати настільки ефективно, щоб помилки, які можуть трапитися у залишку на певному бухгалтерському рахунку або у певному класі операцій, були своєчасно попереджені, викриті та виправлені.

Взаємозв’язок між видами ризиків

Оцінка ризику невиявлення (визначається на перетині відповідних показників)

Оцінка ризику контролю

Висока

Середня

Низька

Оцінка властивого (невід’ємного) ризику

Висока

Нижча

Нижча

Середня

Середня

Нижча

Середня

Вища

Низька

Середня

Вища

Вища

 

Виходячи з того, що аудиторський ризик завжди приймається Фірмою як низький, система визначає прийнятний рівень ризику невиявлення.

Оцінка ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства

МФА встановлені політика та процедури щодо відповідальності групи із завдання за розгляд шахрайства чи можливого шахрайства під час виконання завдань з надання впевненості.

Політикою та процедурами фірми щодо питань оцінки ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства передбачено виконання наступних завдань:
ідентифікувати й оцінити ризики суттєвого викривлення фінансової
звітності внаслідок шахрайства;
отримати достатні та прийнятні аудиторські докази, що стосуються
оцінених ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства,
через розробку і застосування прийнятних дій у відповідь;
вжити належних заходів у відповідь на шахрайство або підозрюване
шахрайство, ідентифіковане під час виконання завдання.

Політикою контролю якості аудиторських послуг фірми шахрайство визначається як несанкціонована навмисна спланована дія з ресурсами клієнта, що призводить до негативних наслідків, у тому числі викривлення фінансової інформації щодо стану та результатів його діяльності.

Шахрайство відрізняється від помилки спланованістю, навмисністю та спрямованістю дій. Чинниками ризику шахрайства є події чи умови, які свідчать про мотив чи тиск щодо скоєння шахрайства або дають можливість скоїти його.

Відповідальність найвищого управлінського та управлінського персоналу клієнта

Основна відповідальність за запобігання та виявлення шахрайства покладається на тих, кого наділено найвищими повноваженнями, та управлінський персонал клієнта.

Відповідальність осіб, яких наділено найвищими повноваженнями, полягає у забезпеченні шляхом нагляду за управлінським персоналом організації та функціонування системи внутрішнього контролю задля отримання обґрунтованої впевненості у надійності фінансової звітності, ефективності роботи та її відповідності законодавству.

Відповідальність управлінського персоналу полягає у створенні під наглядом тих, кого наділено найвищими повноваженнями, середовища контролю, впровадженні політики та процедур, що мають на меті досягнення, наскільки це можливо, належного та ефективного ведення бізнесу клієнтом.

Відповідальність МФА за виявлення суттєвих викривлень внаслідок шахрайства та властиві обмеження

Відповідальність аудиторів МФА при виконанні завдань з надання впевненості полягає в отриманні достатньої впевненості, що фінансові звіти клієнта в цілому не містять суттєвих викривлень внаслідок шахрайства або помилок.

Отримання абсолютної впевненості неможливе через такі чинники, як використання суджень, тестування, властиві обмеження внутрішнього контролю та того, що значна частина отриманих аудиторських доказів є по своїй природі радше переконливими, ніж остаточними. Наведені властиві обмеження створюють невід’ємний ризик, що деякі суттєві викривлення у фінансових звітах не буде виявлено, хоча сама аудиторська перевірка і буде спланована та проведена у відповідності до МСА та інших професійних стандартів.

Оцінка отриманих аудиторських доказів

У випадку ідентифікації викривлення керівник групи із завдання оцінює, чи свідчить таке викривлення про шахрайство. Якщо ознаки цього є, ключовий партнер із завдання оцінює наслідки викривлення стосовно інших аспектів виконання завдання.

Незалежно від того, чи є викривлення суттєвим, чи існує або може існувати внаслідок шахрайства, і чи причетний до нього управлінський персонал, керівник групи із завдання здійснює повторну оцінку ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства для визначення можливих змін характеру, часу і обсягу аудиторських процедур для вжиття дій у відповідь на оцінені ризики.

Якщо керівник групи із завдання підтверджує, що фінансова звітність суттєво викривлена, або не в змозі дійти висновку, чи викривлена вона внаслідок шахрайства, він оцінює наслідки цього для виконання завдання.

Якщо через викривлення внаслідок шахрайства або підозрюваного шахрайства виявляються обставини, які ставлять під сумнів спроможність фірми продовжувати виконання завдання, керівник групи із завдання:
а) визначає, яка професійна та юридична відповідальність має бути застосована за
цих обставин;
б) розглядає, чи є прийнятною відмова від завдання;
в) у разі відмови від продовження надання послуг:

1) обговорює з управлінським персоналом відповідного рівня та тими, кого наділено найвищими повноваженнями, відмову від завдання та причини такої відмови;
2) визначає, чи існує професійна або юридична вимога надавати звіт особі або особам, які призначили його на виконання завдання, або, у деяких випадках, регуляторним органам про відмову від завдання та причини такої відмови і своєчасно повідомляє про це управлінський персонал відповідного рівня;
3) своєчасно повідомляє усю цю інформацію тим, кого наділено найвищими повноваженнями, якщо вони не беруть участі в управлінні клієнта, коли ідентифіковане або підозрюване шахрайство за участі управлінського персоналу, працівників, які виконують значні ролі у внутрішньому контролі, або інших працівників, якщо шахрайство призводить до суттєвого викривлення фінансової звітності.

 

Якщо ключовий партнер із завдання підозрює шахрайство за участі управлінського персоналу, він повідомляє про це тим, кого наділено найвищими повноваженнями, та обговорює з ними характер, час та обсяг аудиторських процедур, необхідних для завершення завдання.

Ключовий партнер із завдання повідомляє тим, кого наділено найвищими повноваженнями, інформацію про інші питання, пов’язані з шахрайством, які, на його думку, доречні на їх рівні відповідальності.

Повідомлення інформації регуляторним і правоохоронним органам

Якщо ключовий партнер із завдання ідентифікував інформацію, що може свідчити про шахрайство або можливе шахрайство, він разом з директором фірми визначає, чи несе фірма відповідальність за надання звіту про випадок або підозру шахрайства стороні поза межами клієнта. Хоча професійний обов’язок фірми зберігати конфіденційність інформації клієнта може виключати можливість надання такого звіту, за деяких обставин юридична відповідальність фірми може мати переважну силу порівняно з обов’язком зберігати конфіденційність інформації.

Дотримання законодавчих і нормативних вимог

Управлінський персонал під наглядом тих, кого наділено найвищими повноваженнями, несе відповідальність за забезпечення того, щоб діяльність клієнта здійснювалася відповідно до положень законодавчих та нормативних актів, у тому числі з дотриманням їх вимог щодо розкриття інформації у фінансовій звітності клієнта.

Під час виконання завдання з надання впевненості група із завдання враховує застосовну в господарській діяльності клієнта законодавчу і нормативну базу та перевіряє дотримання підприємством клієнта її вимог.

Планування виконання завдання з надання впевненості

Планування виконання завдання з надання впевненості включає встановлення загальної стратегії та розробку детального плану виконання завдання. Відповідно до політики контролю якості аудиторських послуг фірми, відповідальність за здійснення процедур планування виконання завдання покладено на ключового партнера із завдання.

Ключовий партнер із завдання визначає загальну стратегію виконання завдання з надання впевненості, яка встановлює обсяг, час і напрям виконання завдання.

Встановлюючи загальну стратегію, ключовий партнер із завдання:
ідентифікує характеристики завдання, які визначатимуть його обсяг;
встановлює звітні цілі завдання для планування часу та характеру необхідного повідомлення інформації;
розглядає чинники, які з погляду професійного судження є важливими для спрямування зусиль групи із завдання;
розглядає діяльність, що передує завданню, та, якщо це можливо, оцінює, чи є належними знання про клієнта за результатами виконання інших завдань;
уточнює характер, час та обсяг ресурсів, необхідних для виконання завдання.

Складання детального плану виконання завдання

Після визначення загальної стратегії виконання завдання ключовий партнер із завдання складає детальний план, спрямований на розгляд різних питань, ідентифікованих у загальній стратегії, з урахуванням необхідності досягнення цілей завдання через ефективне використання ресурсів фірми.

Вибірка

Визначення

Аудиторська вибірка (вибірка) — використання аудиторських процедур до менш як 100% елементів у межах генеральної сукупності, яка стосується аудиторського завдання, так, що всі елементи вибірки мають шанс буди відібрані з метою надання аудитору обґрунтування, на основі якого сформулюються висновки за всією генеральною сукупністю.

Генеральна сукупність — уся маса даних, із якої здійснюють вибірку і за якою група із завдання має намір зробити висновки.

У процесі збору аудиторських доказів ключовий партнер із завдання приймає рішення про те, яку кількість інформації необхідно отримати для досягнення поставленої перед ним мети. На етапі планування вибіркової перевірки з урахуванням дій у відповідь на оцінені ризики суттєвого викривлення він визначає:
сукупність даних, яка буде піддана вибірковому дослідженню;
елементи найбільшої вартості і ключові елементи;
число елементів, що підлягають відбору для перевірки;
спосіб відбору елементів.

Необхідні умови вибіркової перевірки:
– обсяг генеральної сукупності є репрезентативним (показним);
– допустимий рівень помилок низький;
– кожен елемент генеральної сукупності точно ідентифікований;
– вибірка повністю відповідає поставленій меті аудиту;
– генеральна сукупність охоплює увесь період, за який проводиться аудит;
– кожен елемент генеральної сукупності має однакову вірогідність бути відібраним.

Зовнішні підтвердження

Фірмою встановлено рівень достовірності аудиторських доказів, який залежить від джерела їх походження та характеру, а також від конкретних обставин їх отримання.

Так, аудиторські докази є більш достовірними, якщо їх отримано з незалежних джерел за межами клієнта. Докази, отримані безпосередньо групою із завдання, є більш достовірними порівняно з отриманими опосередковано або як логічний висновок. Аудиторські докази є більш достовірними, якщо вони існують у документарному вигляді на паперових, електронних або інших носіях.

Залишки на початок періоду
Метою групи із завдання при виконанні першого завдання з аудиту щодо залишків на початок періоду є отримання достатніх і прийнятних аудиторських доказів щодо того,
а) чи існують викривлення у залишках на початок періоду, які суттєво
впливають на фінансову звітність поточного періоду;
б) чи послідовно застосовувалася відповідна облікова політика, відображена у залишках на початок періоду, у фінансовій звітності поточного періоду;
в) чи було враховано зміни у обліковій політиці та чи адекватно це подано й розкрито відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності.

Аналітичні процедури

Цілі виконання аналітичних процедур:
а) отримання достатніх та прийнятних аудиторських доказів;
б) розробка та виконання наприкінці аудиту аналітичних процедур, які допомогли б групі із завдання у формулюванні загального висновку, чи відповідає фінансова звітність розумінню клієнта.

«Аналітичні процедури» означає оцінки фінансової інформації, зроблені на основі аналізу ймовірних взаємозв’язків між фінансовими та нефінансовими даними.

Використання роботи внутрішнього аудитора

Цілі використання роботи підрозділу внутрішнього аудиту для виконання завдання фірми:
а) визначити, чи можна використати роботу підрозділу внутрішнього аудиту, на яких ділянках і в якому обсязі;
а після цього:
б) визначити, чи є робота достатньою для цілей аудиту в разі використання роботи підрозділу внутрішнього аудиту.

Використання роботи експерта

Для виконання завдання з надання аудиторських послуг МФА може використовувати роботу особи або організації, які володіють спеціальними знаннями в іншій галузі, ніж бухгалтерський облік чи аудит — експерта, який допомагає Фірмі отримати достатні та прийнятні аудиторські докази або іншу необхідну інформацію щодо виконуваного завдання.

Облікові оцінки

Деякі статті фінансової звітності неможливо визначити точно, натомість вказується їх очікувана, попередньо оцінена вартість. Такі статті називаються обліковими оцінками.
З метою якісного виконання завдання з надання впевненості цілями групи із завдання є отримання достатніх та прийнятних аудиторських доказів у контексті застосовної концептуальної основи фінансової звітності щодо того, чи є обґрунтованими визнані або розкриті у фінансовій звітності облікові оцінки, у тому числі за справедливою вартістю, та чи є достатнім розкриття доречної інформації у фінансовій звітності.

16. Здійснення перевірок по статтях фінансової звітності та рахунках обліку

Виконання безпосередньо перевірок, тобто процедур по суті по статтях фінансової звітності та рахунках обліку полягає в отриманні групою із завдання належних аудиторських доказів щодо повноти та достовірності розкриття цих статей у фінансовій звітності, які дадуть можливість сформулювати обґрунтовані висновки.

Відповідно до визначених дій у відповідь на оцінені ризики суттєвих викривлень ключовий партнер із завдання визначає суттєві або вразливі до викривлень статті фінансової звітності, а також статті чи рахунки обліку, задля перевірки яких будуть проведені тести внутрішнього контролю та процедури по суті.

Пов’язані сторони

Щодо пов’язаних сторін група із завдання під час виконання завдань з надання впевненості повинна:
а) отримати розуміння стосунків і операцій клієнта з пов’язаними сторонами
для того, щоб:

  • визначити чинники ризику шахрайства (якщо такі є) внаслідок відносин і операцій з пов’язаними сторонами;
  • на основі отриманих аудиторських доказів дійти висновку, чи є фінансова звітність, враховуючи вплив на неї таких відносин і операцій, такою, що забезпечує достовірне подання та не вводить в оману користувачів звітності;

б) отримати у достатньому обсязі прийнятні аудиторські докази щодо належного виявлення, відображення в обліку та розкриття інформації щодо відносин і операцій з пов’язаними сторонами у фінансовій звітності відповідно до застосовної концептуальної основи.

Подальші події

На фінансову звітність клієнта можуть впливати певні події, що відбуваються після дати фінансової звітності. Існують два типи таких подій:
а) ті, що надають докази щодо умов, які існували на дату фінансової звітності;
б) ті, що надають докази щодо умов, які виникли після дати фінансової звітності.

Під час виконання завдань з надання впевненості група із завдання має:
а) отримати достатні та прийнятні аудиторські докази того, що події, які відбувалися у період між датою фінансової звітності та датою аудиторського звіту і потребують коригування або розкриття у фінансовій звітності, належно відображені у цій звітності відповідно до її концептуальної основи;
б) вжити належних дій щодо фактів, які стали відомі групі із завдання після дати аудиторського звіту, та якби були відомі на дату звіту, могли б призвести до внесення змін до нього.

Безперервність

Згідно з припущенням про безперервність діяльності, клієнт розглядається як такий, що продовжує ведення бізнесу в передбачуваному майбутньому. Фінансова звітність загального призначення складається на основі припущення про безперервність діяльності, якщо управлінський персонал не має наміру ліквідувати або припинити діяльність клієнта чи реальної альтернативи таким заходам.

Протягом виконання завдання група із завдання повинна залишатися уважною до аудиторських доказів щодо подій чи умов, які можуть поставити під значний сумнів здатність клієнта продовжувати свою діяльність на безперервній основі.

Відповідальність групи із завдання під час виконання завдання з надання впевненості полягає в отриманні достатніх і прийнятних аудиторських доказів щодо прийнятності використання управлінським персоналом під час складання фінансової звітності припущення про безперервність діяльності або для висновку про існування суттєвої невизначеності стосовно здатності клієнта безперервно продовжувати діяльність, а також за визначення наслідків цього для аудиторського звіту.

Оцінка викривлень, ідентифікованих під час виконання завдання

Викривлення — це розбіжність між сумою, класифікацією, поданням або розкриттям статті у фінансовому звіті та підтвердженою сумою, класифікацією, поданням або розкриттям інформації.

Викривлення можуть виникати внаслідок:
неточності у зборі та обробці даних, на основі яких готується фінансова звітність;
пропуску суми або розкриття інформації;
неправильної облікової оцінки через ігнорування або вочевидь неправильне трактування фактів;
судження управлінського персоналу щодо облікових оцінок або вибір і застосування ним облікових політик, які є неприйнятними.

Повідомлення управлінського персоналу та тих, кого наділено найвищими повноваженнями

Системою контролю якості аудиторських послуг фірми під час виконання завдань з надання впевненості від групи із завдання вимагається:
а) чітко та своєчасно повідомляти управлінському персоналу клієнта та тим, кого наділено найвищими повноваженнями, інформацію про відповідальність фірми стосовно виконання завдання та загальну інформацію про його запланований обсяг і час;
б) отримувати від тих, кого наділено найвищими повноваженнями, інформацію, яка є важливою для виконання завдання;
в) надавати управлінському персоналу та тим, кого наділено найвищими повноваженнями, своєчасні дані про зроблені внаслідок виконання завдання спостереження, які є значущими та важливими для їх відповідальності за складання фінансової звітності або нагляд за процесом її складання;
г) надавати управлінському персоналу та тим, кого наділено найвищими повноваженнями, повідомлення про недоліки системи внутрішнього контролю;
д) сприяти ефективному двосторонньому повідомленню інформації між Фірмою та управлінським персоналом клієнта і тими, кого наділено найвищими повноваженнями.

Ті, кого наділено найвищими повноваженнями — особа (особи) чи організація (організації), які відповідають за нагляд за стратегією клієнта і зобов’язаннями, пов’язаними з його підзвітністю.

Управлінський персонал — особа (особи), які несуть адміністративну відповідальність за ведення діяльності клієнта.

Тим, кого наділено найвищими повноваженнями, повідомляється інформація:
1) стосовно імені та ролі керівника групи із завдання, в тому числі шляхом направлення копії наказу про призначення ключового партнера із завдання;
2) стосовно виконуваного завдання, включаючи те, що:

а) фірма несе відповідальність за формулювання та висловлення професійної думки щодо об’єкту перевірки;
б) фірма та її працівники дотримуються усіх етичних вимог;
в) аудиторська перевірка не звільняє управлінський персонал або тих, кого наділено найвищими повноваженнями, від їх відповідальності;
г) інформацію про запланований обсяг і час виконання завдання.

Крім того, ключовий партнер із завдання повідомляє тим, кого наділено найвищими повноваженнями:
свою думку щодо значних якісних аспектів облікових політик та практик клієнта;
про значні труднощі, які виникають унаслідок виконання завдання (якщо вони є);
про значні питання, що виникають унаслідок виконання завдання, які обговорювалися з управлінським персоналом або підлягали узгодженню з ним (якщо вони є);
про ідентифіковане шахрайство, недотримання вимог нормативних актів, недоліки системи внутрішнього контролю;
інформацію щодо невиправлених викривлень, ідентифікованих пов’язаних сторін і значних операцій з ними, подальших подій, суттєвої невизначеності щодо безперервності діяльності тощо.

Час надання такого повідомлення ключовий партнер із завдання визначає, враховуючи наступні чинники:

  • інформація стосовно питань відповідальності сторін, планування повідомляється на ранньому етапі виконання завдання, а якщо це перше завдання — як складова частина узгодження умов завдання;
  • інформація про значні труднощі, що виникають під час виконання завдання, повідомляється якнайшвидше;
  • інформація стосовно значних питань виконання завдання, незалежності фірми, результатів виконання завдання, якісних аспектів облікових політик та практик клієнта, пов’язаних осіб, подальших подій, безперервності повідомляється під час заключного обговорення.

Письмові запевнення

Під час виконання завдань з надання впевненості, особливо завдань з аудиту політикою фірми від групи із завдання вимагається:
отримати запевнення управлінського персоналу клієнта у тому, що вони беруть на себе відповідальність за складання фінансової звітності та повноту наданої Фірмі інформації;
підтвердити інші аудиторські докази, що стосуються фінансової звітності або конкретних тверджень у ній;
вжити належних дій у відповідь на письмові запевнення, надані управлінським персоналом та за потреби тими, кого наділено найвищими повноваженнями, або якщо управлінський персонал чи ті, кого наділено найвищими повноваженнями, не надають письмові запевнення, про які робить запит фірма.

Звітні документи за результатами виконання завдання

За результатами виконання завдання з надання впевненості сформулюється думка, виходячи з оцінювання висновків на основі отриманих аудиторських доказів, яка чітко висловлюється у письмовому звіті.

Аудиторський звіт за результатами виконання завдань з аудиту має такі розділи та елементи у такій послідовності:
1. Назва.
2. Адресат.
3. Думка.
4. Основа для думки.
5. Безперервність діяльності (у випадку застосування).
6. Інформація з ключових питань завдання.
7. Відповідальність управлінського персоналу за фінансову звітність.
8. Відповідальність фірми за виконання завдання.
9. Інша відповідальність щодо звітування (якщо у звіті розкривається інша відповідальність щодо звітування, яка є додатковою до вимог відповідальності фірми).
10. Повне ім’я керівника групи із завдання.
11. Підписи керівника групи із завдання та керівника фірми.
12. Адреса фірми.
13. Дата звіту.

23.2. Форми висловлення думки фірми за результатами виконання завдань з аудиту:
1) немодифікована думка — висловлюється, якщо фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах складена відповідно до застосовної концептуальної основи фінансового звітування.
2) модифікована думка за результатами виконання завдань з аудиту висловлюється, якщо:
­ виходячи з отриманих аудиторських доказів, можна дійти судження, що фінансова звітність клієнта в цілому містить суттєві викривлення;
­ неможливо отримати прийнятні аудиторські докази в достатньому обсязі для того, щоб зробити висновок, що фінансова звітність у цілому не містить суттєвих викривлень.

23.3. Модифікована думка буває таких типів:
1) думка із застереженням: отримавши прийнятні аудиторські докази в достатньому обсязі, група із завдання доходить висновку, що взяті окремо або в сукупності викривлення є суттєвими, проте не всеохоплюючими щодо фінансової звітності; або
група із завдання не може отримати прийнятні аудиторські докази в достатньому обсязі для обґрунтування думки, проте доходить висновку, що можливий вплив на фінансову звітність невиявлених викривлень, якщо такі є, може бути суттєвим, проте не всеохоплюючим.
2) негативна думка — якщо група із завдання, отримавши прийнятні аудиторські докази в достатньому обсязі, доходить висновку, що викривлення, взяті окремо або в сукупності, є одночасно суттєвими та всеохоплюючими щодо фінансової звітності;
3) відмова від висловлення думки — надається у разі неможливості отримати прийнятні аудиторські докази в достатньому обсязі для обґрунтування думки, і можливий вплив на фінансову звітність невиявлених викривлень, якщо такі є, може бути одночасно суттєвим та всеохоплюючим.